Строительство в Севастополе — сообщество мастеров строителей и отделочников
Строительные работы в Севастополе
За легендою, Андріївський узвіз отримав свою назву завдяки Святому Андрію Первозванному. Легенда свідчить, що колись на місці Дніпра було море, але коли Святий Андрій поставив на вершині пагорба хрест, вода відійшла. Тепер на цьому місці стоїть Андріївська церква – головна окраса вулиці. Андріївський узвіз вважається вулицею-музеєм. До числа найвідоміших київських пам’яток, розташованих на Андріївському узвозі входить Андріївська церква, побудована за велінням імператриці Катерини II, автором проекту якої став В. Растреллі. Якщо спуститися від церкви трохи нижче, можна потрапити в парк, серед якого розташувалися скульптури Івана Кавалерідзе. Неподалік від церкви стоїть оригінальний пам’ятник героям п’єси Михайла Старицького Проні Прокопівні та Свириду Голохвастову. Тут же знаходиться одна з найбільш таємничих і загадкових будівель Києва – Замок Річарда. На честь Андріївського узвозу відкрито цілий музей, присвячений історії вулиці, який називається «Музей однієї вулиці», тут представлена історія узвозу в картинах, фотографіях та інших речах від старовини до наших днів. Раніше Андріївський узвіз називали київським Монмартром – сюди приходили художники зі своїми творами на продаж, музиканти і артисти. Тут можна було подивитись та придбати українські сувеніри – вишиванки, писаний посуд, фігурки. Вздовж всієї вулиці розміщувались багато картинних галерей, художніх салонів. А кожен рік на Андріївському узвозі в День Києва проходив вернісаж народних ремесел. У квітні 2012 року відбулося знищення пам’яток архітектури Андріївського узвозу. Все є наслідком рішення про його реконструкцію, прийнятого в жовтні 2011 року. За попередньою інформацією, зруйновано будинки №10а, 10б, 9/11, що знаходились навпроти музею Булгакова. На їхньому місці планувалась побудова нового офісного центру компанією «Еста-Холдинг», що належить Рінату Ахметову. Під час реконструкції була також замінена історична бруківка Андріївського узвозу на чорні гранітні плити. Час від часу у Києві відбувались акції протесту проти «осучаснення» та приватизації будівель Андріївського узвозу. 7chudes.in.ua Андріївський узвіз – це історична вулиця в Києві, що поєднує Поділ з центральною частиною міста, і пролягає від Контрактової площі до Володимирської та Десятинної вулиць.
Про Андріївський узвіз чули не лише в Україні, але й за її межами, називаючи його київським Монмартом. Сьогодні це цікава історична частина Києва, стилізована у дусі 19 століття. Андріївський узвіз – чудове місце не лише для тих, хто хоче відчути дух історичного минулого, але й чудовий закуток мистецького життя столиці. Коли б ви сюди не завітали, тут, за будь якої погоди, побачите хоча б кількох художників, що виставляють свої картини, або ж тих, хто продає зразки прикладного мистецтва – прикраси, різноманітний посуд, цікаві фігурки тощо. Історики стверджують, що верхня частина Андріївського узвозу виникла за часів Київської Русі на шляху, що зв’язував Старий Київ (гору) із Подолом. У 1700-х роках Андріївський узвіз розширився за наказом тодішнього київського губернатора. Проїзд між Замковою горою та Андріївськими горами було набагато розширено. Кажуть, що назву узвіз отримав від Андріївської церкви, яка була збудована тут у 18 столітті, але існують й легенди з цього приводу, не менш цікаві. Вулицю перейменовували то на Лівера, але киянам так облюбувалась назва Андріївський узвіз, що довелося знову повертати їй старе ім’я. Вулиця оновлена та стилізована в стилі 19 століття: тротуари вимощені спеціальною цеглою, зробленою за стародавньою технологією, оновлено бруківку проїзної частини, виготовлено чавунні ліхтарі за старовинними малюнками тих часів. Узвіз відомий і тим, що тут у будинку № 13 жив письменник Михайло Булгаков, тому нині це музей його імені. Також на Андріївському узвозі функціонує музей однієї вулиці, в ньому можна прослідкувати історію узвозу в картинках і фотографіях. У затишному парку нижче церкви ви можете побачити скульптури Івана Кавалерідзе. Цікавим на Андріївському узвозі є будинок № 15, що має назву «Замок Річарда-Левове серце». Будинок знаходиться на складному рельєфі колишньої гори Уздихальниці. На узвозі багато й художніх салонів та галерей, але головне, що тут є, - пам'ять минулого, здається, що узвіз – та машина часу, яка вміло переносить тебе в історію 19 століття. До Андрієвського узвозу прилучаються вулиці Покровська, Боричів Тік, Фролівська і Воздвиженська. На Андріївському узвозі багато невеликих барів і кафе, де можна відпочити. Сьогодні узвіз – це справжній музей просто неба. Щовесни тут влаштовуються різноманітні свята мистецтв та художні виставки. А також для киян – це улюблене місце гулянь на День Незалежності. До Андріївського узвозу можна дістатися на метро, це станції Золоті Ворота, Контрактова Площа, Майдан Незалежності. Від станції метро Золоті Ворота пройти униз по вулиці Володимирській до Андріївського узвозу; від станції метро Контрактова площа – повз фонтан Самсон та Успенський собор, потім піднятися до самого Андріївського узвозу. 1. Інформаційний портал «Старий Київ» http://www.oldkyiv.org.ua/data/st_andrew_drive.php?lang=ua 2. Сайт «Поділ» http://www.podilr.gov.ua/?page=18 3. Сайт «Стародавній Київ» http://www.oldkyiv.org.ua/data/st_andrew_drive.php?lang=ua Фото: Сергія Клименко http://serg-klymenko.narod.ru/Kyiv/Kyiv.Andrew/IMG_6662.htm stezhkamu.com Андріївський узвіз це одна з головних визначних пам'яток міста Київ і Україна в цілому. Десятки тисяч туристів пріежая до столиці України обов'язково відвідують це місце. Андріївський узвіз є однією з найвідоміших і найкрасивіших вулиць Києва. Ще з давніх часів вона пов'язувала Верхнє місто (Старий Київ) і Нижній місто (Поділ). Ця унікальна старовинна вулиця є центром безлічі народних умільців, антикварів і художників. Тут Ви зможете споглядати «Замок Ричарда Левине Серце», а також прекрасну Андріївську церкву, яка виконана архітектором Растреллі. Однак найцікавішими легендами Андріївського узвозу є люди, які тут жили в різні часи. Серед них виділяється видатний письменник Михайло Булгаков, музей якого розташований в будинку № 13. Також на вулиці Андріївський узвіз функціонує досить унікальний Музей однієї вулиці. У ньому представлена історія одного з найкрасивіших місць Києва у фотографіях, картинах та інших речах від стародавніх часів до наших днів. Сьогодні на Андріївському узвозі знаходиться величезна кількість музеїв, галерей, антикварних та сувенірних магазинів, художніх майстерень. Спуск залишається одним з найулюбленіших місць для відпочинку і прогулянок як киян, так і гостей столиці. Саме тут туристи з усього світу завжди можуть придбати українські сувеніри - фігурки, розписний посуд, вишиванки. Щороку в День Києва на Андріївському узвозі відкривається вернісаж народних ремесел. Тепер трохи про історію Андріївського узвозу. Свою назву ця вулиця отримала завдяки Святому Андрію Первозванному. У легенді говориться, що колись на місці річки Дніпро було море, однак, коли Святий Андрій на вершині пагорба поставив хрест, вода пішла. І тепер на цьому місці розташована Андріївська церква - найголовніше прикраса вулиці. Ще за часів Київської Русі Андріївський узвіз був найкоротшим шляхом з Верхнього міста, в якому знаходилися Софія Київська і Золоті Ворота, в Нижній місто, де були розташовані ремесленнические квартали і міський порт. За наказом київського губернатора в 1711 році проїзд між Андріївською та Замковою горами був розширений, і за рахунок цього він став придатним не тільки для вершників та пішоходів, а й для проїзду возів, запряжених волами і кіньми. Істотна забудова Андріївського узвозу була зроблена на рубежі 19-го і 20-го століть. Тут проживали і працювали багато відомих учених, скульптори, художники, композитори, письменники. Завдяки своїй історії Андріївський узвіз займає одне з найбільш високих місць в туризмі Києва. bigukraine.com Узвіз, що з'єднує Гору і Поділ. Аорта, без якої неможливе життя міського організму. Старший брат Арбата і Монмартра. Серце Києва. Його душа. Вулиця, яка пам'ятає засновників Міста, князів і бояр, гончарів і кожум'як, великих письменників і музикантів. Уявити без Андріївського узвозу Місто Кия? Нереально! Коли вперше кияни прямували вузьким узвозом між горами Замковою (Киселівкою) та Андріївською, ми ніколи не дізнаємося. Швидше за все, дуже давно. Можливо, навіть раніше тих пам’ятних часів, коли до цих самих гір підійшов Кий з братами. Довгий час Андріївський узвіз у Києві, за версією історика Бориса Рибакова, залишався найшвидшим шляхом з Нижнього міста до Верхнього, але аж ніяк не найкомфортнішим. Ще у 1868 році Микола Закревський називав узвіз «найбільш незручним через крутизну». І це незважаючи на зусилля київського губернатора, який у 1711 році наказав розширити узвіз, щоб було зручніше пересуватись на возах. До речі, Микола Васильович мав відмінну думку про вік Андріївського, вважаючи, що, як вулиця, узвіз виник у середині 17 століття, після того як поляки прибрали пагорб між Уздихальницею і Замковою горою. А до цього існував лише прохід, що знаходився всередині Київського замку, розташованого на єдиній горі. Як у такому разі на Поділ спускався народ? Не забуваймо, що з іншого боку Киселівки, в урочищі Гончарі-Кожум'яки, розташована вулиця Воздвиженська, також цілком зручна дорога з Гори на Поділ. Не знаю, кому як, а особисто мені до душі перша версія. Зараз на Узвозі затишно розташувалися з півдесятка кафе, два театри і приголомшливий Музей однієї вулиці. Так-так, саме тієї, про яку зараз йде мова. Сучасну назву вулиця отримала після будівництва Андріївської церкви, у другій половині 18 століття. Але ще кілька десятиліть залишалася тихим місцем, де інколи порипували колеса ридванів та ходили неквапливі перехожі. Андріївська церква була закладена за наказом Єлизавети Петрівни у 1744 році, а освячена лише через 20 з гаком років, у 1768 році. Проект належав Франческо де Растреллі, а безпосереднє будівництво здійснював Іван Мічурін. До речі, знаменитий Франческо помилився, не врахувавши у проекті зсувного характеру ґрунтів. Довелося Мічуріну поправляти великого архітектора. Лише у 19 столітті тут почалося планове освоєння та виділення ділянок під житло. Першопрохідцем у цій благородній справі виступив губернський секретар Котельников. Ось так: пощастило бути першим мешканцем Андріївського, і місце в історії тобі забезпечено. У 60-х роках того ж століття на Узвозі з’явилися так звані «будинки терпимості», відвідувачів яких вважали винуватцями «несамовитих криків і непристойних пісень». Боротьба мешканців з небажаними сусідами тривала роками, і у 1872 році увінчалася успіхом. Нічні метелики переїхали на Нижній Вал, а пізніше на Ямську. Відомий замок Річарда Левове Серце не має ні найменшого відношення ні до Річарда, ні до Англії (крім стилю – англійської неоготики). Назва Замку з'явилося з легкої руки чудового знавця Києва Віктора Некрасова. Це був прибутковий будинок, побудований на початку 20 століття на гроші київського промисловця Дмитра Орлова. Орлов загинув, не дочекавшись закінчення будівництва, і всі справи закінчувала його вдова. Незабаром вона продала будинок на аукціоні. Однак багато статків новому власнику замок не приніс. Під час сильного вітру в кімнатах було чутно стогони та завивання. Версій таких «примарних пустощів» було декілька. Від банальних, таких як неправильно влаштована система вентиляції, помста будівельників, які замурували в стінах порожні глеки, або підклали в димоходи яєчну шкаралупу (мабуть вдова не розрахувалися сповна). До містичних, які говорили про прохід в іншу реальність, і про злих демонів. Проте ні демони, ні примари, ні стогони вітру не заважали новим мешканцям, які отримали кімнати в комуналках, влаштованих у Річарді після Жовтневої революції. Але розпався Союз, і замок знову залишився без постояльців. Довгий час він стояв занедбаним, поступово руйнуючись, доки його не купив якийсь американський бізнесмен. Ходили чутки про його перебудову у готель, але, слава Богу, вони так і залишилися чутками. Якщо згадати, що майже навпроти Річарда на Воздвиженській вже розташовано два готелі, третій був би перебором. З 1906 по 1919 рік на Андріївському у будинку №13 жив Михайло Булгаков. Саме сюди великий письменник поселив своїх героїв «Білої гвардії»: сімейство Турбіних. Зараз тут розташований Будинок-музей Михайла Опанасовича. Після революції Андріївський узвіз у Києві не оминула хвиля перейменувань (тоді ж постраждала і Воздвиженська, що стала Ладо Кецховелі). З 1928 по 1944 рік Спуск носив ім'я Георгія Лівера, лідера подільських більшовиків. Майже сучасний вигляд Спуск прийняв у 1982 році, під час реставрації міста до 1500-річчя. Потім, у 2012 році пройшла ще одна реконструкція, під час якої повністю переклали бруківку і провели зливову каналізацію. До цього вода лилася прямо посеред вулиці бурхливим потоком, який під час сильних дощів сягав пари метрів завширшки. Два рази на рік, на День Незалежності та День Києва, на Узвозі збирається величезна кількість майстрів з усієї України. У ці дні там можна знайти все, що душа забажає. Та й у будні дні там продає свої роботи чимала кількість художників, гончарів, ювелірів. Зелений оазис у центрі шумного мегаполісу. Срібний відблиск бруківки у світлі місяця. Тінь Андріївської. Захід над Річардом. Пориви вітру з Дніпра. Алея, що тікає на Володимирську гірку. Сходи, що підносяться на старовинні гори. Особлива атмосфера мистецтва, старовини, таємниці, спокою, справжнього Києва. Практично у кожному будинку, альтанці, дереві, камені. Атмосфера, наскрізь пронизує «саму київську з усіх київських вулиць». Скажи «друг», мандрівник, і заходь.Андріївський поділиться нею з тобою. Найближча до нашого героя станція метро – «Контрактова площа». Також можна вийти на «Поштовій площі», «Золотих воротах», «Хрещатику» або «Майдані Незалежності». Я раджу, за можливості, перепробувати усі варіанти. Адже кожен з них відкриє вам новий шматочок центру міста. У статті використані фотографії Юрія Перебаєва. ua.igotoworld.com Почати розповідь про одну з найбільш унікальних і відоміших вулиць Києва — Андріївському узвозі, хотілося б з красивою легенди, пов’язані з цим місцем. Віталій Соколовський. Андріївський узвіз. 2010 Згідно з повір’ям, на тому місці, де зараз знаходиться столиця України і протікає Дніпро, раніше було море. Святий Андрій, прийшовши в Київ, поставив хрест на гору, на якій в даний час стоїть Андріївська церква, і море пішло під землю, однак більша його частина досі захована під цією горою. Саме тому в церкви Андрія Первозванного немає дзвіниці — згідно з легендою, після першого ж удару дзвони море повернеться і затопить не тільки саму столицю, але і всю Лівобережну частину, яка в ті часи ще не входила до складу міста. Вченим не вдалося точно встановити — чи існувало море насправді, а ось історія самого Андріївського узвозу починається з моменту появи на місці Києва перших поселень. Офіційно 1500-літній ювілей українська столиця відсвяткувала в 1982 році, і одним з найстаріших районів міста вважається саме Поділ — торговий центр всієї Київської Русі. Спочатку Андріївський узвіз, що з’єднує зараз Десятинну і Володимирську вулиці, а також Контрактову площу, центр Подолу, являв собою вузьку і не дуже зручну пішохідну стежку, извивающуюся між двома горами — Замкової та Андріївської. Саме з цієї доріжці жителі міста спускалися зі Старого Києва (з гори до Контрактової площі, на якій, починаючи з 13 століття, проводилися так звані контрактові ярмарки, куди приїжджали купці з усієї Русі. Цікаво, що українською мовою назва вулиці звучить як Андріївський узвіз, тобто «взвоз» — крутий підйом, згідно Лінгвістичному словника, а зовсім не спуск. Проте назву «Андріївський взвоз» не прижилася і російською мовою Андріївський узвіз традиційно називається спуском. Втім, у будь-якому випадку назва вулиці повністю відображає її головну особливість — це дійсно досить крутий спуск-підйом з гори, подолати який взимку по слизькій бруківці надзвичайно складно! Засніжений Андріївський узвіз Вулицею в прямому сенсі цього слова Андріївський узвіз став тільки в 1711 році, коли за наказом київського губернатора — Голіцина Дмитра Михайловича — пішохідна стежка була розширена, викладена гранітною бруківкою і по ній почали пересуватися не тільки пішки і на конях, але і на возах. Андріївський узвіз, середина 19 століття Головне, найвище завдяки своєму місцю розташування будівля Андріївського узвозу — Андріївський православний собор, був зведений в 1749-1754 роках за проектом знаменитого архітектора Бартоломео Растреллі, згідно з указом імператриці Єлизавети Петрівни. Андріївська церква Більшість інших будинків вулиці були зведені протягом 18 століття. До цього місцеві жителі проживали в основному в невеликих, одноповерхових хатинках, а більша частина околиць являла собою пустирі. Вулиця до початку масштабного будівництва Масова забудова тривала майже сто років — з кінця 18-го до кінця 19-го століття, коли були зведені всі основні будівлі Андріївського спуску, і він придбав вигляд, добре відомий сучасним киянам і гостям міста. Андріївський узвіз після забудови — кінець 19 століття Історія Андріївського узвозу, безумовно, немислима без історії самого Києва, який пережив і війни давньоруських князів, і набіги монголо-татар, і важкі бої громадянської війни і німецьку окупацію. У 1920 році спуск отримав назву вулиці Р.В. Ліверу, втім, таке «немилозвучну» назва не прижилася, і вже незабаром після звільнення міста від німецької окупації — в 1944 році, було прийнято рішення повернути вулиці історичну назву. Андріївський узвіз не даремно називають українським Монмартром або Арбатом — це воістину вулиця-музей, практично всі будинки якої мають свою власну історію. Вже сама прогулянка по цій короткій, дуже крутий і звивистій вулиці принесе масу вражень, а для того, щоб відвідати всі музеї, цікаві будівлі, театри, ресторани і церква Андріївського узвозу може знадобитися не один день. Підноситься над вулицею дивовижно красивий храм — церква Андрія Первозванного, яка представляє собою однокупольний п’ятиглавий собор, що має форму хреста, по кутах прикрашеного декоративними башточки. Храм цілком заслужено вважається одним з найкрасивіших будівель у стилі бароко не тільки в Києві, але і в Європі. Багатство зовнішнього оздоблення, яке так характерно для цього стилю, яскравість — храм пофарбований у небесне-чорний і білий кольори, маса позолоти — все це робить Андріївський собор казково красивий, пишним, схожим на справжній палац. До церкви можна піднятися з чавунною сходах, з балюстради навколо храму відкривається дуже мальовничий вид на Поділ і Дніпро. А внутрішнє оздоблення церкви вражає відвідувачів золотими візерунками, яскравим, витриманим у червоному кольорі іконостасом, прекрасною розписом. Сходи до Андріївської церкви Ще одне цікаве будівля Андріївського узвозу — так званий Замок Річарда Левине серце. Насправді це, звичайно ж, не замок, а будинок № 15, побудований у стилі британської готики в 1902-1904 роках. Власником цікавого будівлі, чудово вписавшегося в пейзаж української столиці, був київський аристократ Дмитро Орлов. Спочатку господар планував влаштувати в Замку прибутковий будинок, тобто готель, однак розорився, загинув у 1911 році і його дружина була змушена продати будинок. Друга назва будинок № 15 по Андріївському узвозу отримав завдяки тому, що нові власники будівлі не змогли ночувати там з-за моторошних завиваючих звуків, що лунали буквально з нізвідки. Саме тоді майбутній Замок став називатися «Будинок з привидами», втім, надалі такий містичної історії знайшлося вельми прозаїчне пояснення: будівельники, впавши на скупість Орлова і його дружини, замурували в стіни будинку, пічні труби і вентиляцію розбиті пляшки та обрізки труби, які потрапляв вітер, викликаючи ті страшні звуки. не Дивно, що за час свого існування Замок Річарда, який був названий так на честь героя Вальтера Скотта з роману «Айвенго» знавцем історії Андріївського узвозу Василем Некрасовим, змінив безліч власників. На початку 20 століття тут, не побоявшись історії про привидів, знімала кімнати під свої майстерні громада талановитих українських художників: Григорій Дядченко, Іван Макушенко, Фотій Красицький. Цікаво, що всі вони не тільки закінчили Петербурзьку Академію мистецтв і були учнями Іллі Рєпіна, але і були далекими родичами Тараса Григоровича Шевченка. Пізніше до них приєднався скульптор Федір Балавенський. Саме Балавенський зробив Замку Річарда справді царський подарунок: зняв точні копії чудовиськ і химер, фасад прикрашають Собору Паризької Богоматері, а потім встановив їх на внутрішній гвинтових сходах дворика і терасі будівлі. На жаль, всі ці статуї таємничо зникли під час війни — в 1942 році, за непідтвердженою інформацією, якийсь високопоставлений німець вивіз їх з Києва у свою садибу в Німеччині. Замок Річарда Левине серце Прямо за Замком Річарда починається металеві сходи, що ведуть на гору Уздихальниця. Таке досить дивна назва гора отримала, згідно з поширеною легендою, тому, що діставшись до її вершини за досить крутий сходах (а раніше — звичайної стежці), люди завжди зітхали з полегшенням. Втім, чудовий вигляд, що відкривається з оглядового майданчика, варто всіх докладених зусиль. Зараз Замок отримав вельми сучасне призначення — в ньому після реконструкції повинен відкритися офіс спільного американо-українського підприємства з промовистою назвою» «Узвіз». Не меншу популярність здобув і будинок № 13, в якому з 1906 по 1913 роки проживав Михайло Булгаков. Зараз у будинку знаходиться музей великого письменника, а будинок отримав другу назву — «Будинок Турбіних», оскільки саме в цей будинок Булгаков «поселив» героїв своєї книги «Біла гвардія». Будинок-музей Булгакова У будинку дбайливо збережена обстановка початку 20 століття, меблі, книги, в тому числі і по медицині (як відомо, перш ніж стати письменником Михайло Опанасович працював лікарем), всього музей налічує більше 3 тисяч унікальних експонатів, які допомагали збирати і племінниці Майстра. до Речі, в музеї представлені також предмети, що належали вигаданим персонажам — родині Турбіних, так що два світу — реальний, в якому жив Булгаков і літературний, придуманий самим письменником, дивним чином переплелися в цьому будинку з таким містичним номером. Вартість квитків у музей зовсім не велика, а екскурсії, які проводять великі вентилятори Булгакова, знавці його творчості, дуже цікаві. Після екскурсії по дому всі бажаючі можуть за окрему плату випити чаю і покуштувати традиційні ласощі того часу на веранді, що виходить на задній двір, де часто збиралася сім’я письменника. Поруч із Музеєм Булгакова встановлений пам’ятник письменнику, який став ще однією визначною пам’яткою Андріївського узвозу. Пам’ятник відомому письменникові стоїть поряд з його будинком-музеєм У самому низу Андріївського узвозу, в будинку № 2-б розташований унікальний Музей Однієї вулиці, чия експозиція цілком присвячена історії Андріївського узвозу. У світі таких музеїв налічується всього три, так що пройти повз стільки цікавого місця ніяк не можна. «Музей Однієї вулиці» Тут зібрано безліч історичних документів, рукописів, автографів, старовинних листівок, фотографій і велика кількість просто старовинних домашніх речей. Об’єднує настільки різнопланову виставку тільки одне — всі експонати так чи інакше пов’язані з історією знаменитої київській вулиці. до Речі, в 2002 році Музей Однієї вулиці став номінантом Європейського музейного форуму і на сьогоднішній день є єдиним українським музеєм які взяли участь у цьому престижному заході. Так як Андріївський узвіз не дарма носить назву київського Монмартра і здавна служив місцем, де творили і проводили свої виставки найпопулярніші (і взагалі нікому невідомі) художники і скульптори, то безліч художніх галерей, розташованих на цій вулиці є цілком логічним продовженням цієї традиції. Прогулявшись по Андріївському узвозу можна відвідати галерею «Триптих», що розташувалася в будинку № 34, яка стала першою приватною галереєю, що відкрилася в Києві в 1988 році. Головний напрямок — сучасне мистецтво, всі автори проходять досить суворий відбір. Спустившись трохи нижче можна відвідати Галерею 36. Художники і майстри Галереї «36» працюють у таких напрямках сучасного українського мистецтва, як живопис, у тому числі монументальна скульптура, графіка, сценографія, батік, метал, скло. До речі, вхід в галерею «36» безкоштовний. За адресою Андріївський узвіз, 21 розташований Будинок-музей Івана Кавалерідзе — відомого українського скульптора, режисера і драматурга, названого сучасниками «другим Довженка». Скульптури монументальні роботи Кавалерідзе стоять у багатьох містах України: Полтаві, Святогорську, Чернігові, Києві. Поруч, в будинку № 19 знаходиться і арт галерея «Фортуна», в якій можна побачити твори, як сучасних художників-реалістів, так і колекцію робіт майстрів ще радянського періоду. Під номером 22-а розташувалися відразу дві галереї «Карась» і «Совіарт», в яких проходять виставки молодих сучасних художників, а також фотовиставки. У будинку № 2-б знаходиться музей-галерея Ludmila Bereznitska & Partner Gallery, в якій представлені твори сучасного мистецтва, роботи як українських, так і європейських авторів. Але головною виставкової галереєю служить сам Андріївський спуск — практично зверху до низу вулиця заставлена картинами, виробами, різними сувенірами, предметами старовини, традиційними українськими вишиванками і рушниками, які пропонують вуличні торговці. Саме на Андріївському узвозі більшість гостей міста набувають сувеніри на пам’ять. Галерея картин йде вздовж всієї вулиці Деякі з робіт місцевих художників і майстрів досить цікаві, але все ж вартість робіт часто занадто висока, а поручитися за те, що запропонованої вишиванці дійсно «виповнилося» вже майже сто років, не зможе ніхто. Вуличні торговці на Андріївському узвозі Новою визначною пам’яткою Андріївського узвозу став пам’ятник героям популярного фільму «За двома зайцями» — Свириду Петровичу і Проні Прокопівні. З пам’ятником вже пов’язані місцеві прикмети: якщо потерти жучка на фраку Голохвастова — пощастить у фінансових справах, а якщо потримати Проню за витончено «відставленого» мізинчику — точно пощастить у коханні. Неподалік знаходиться і однойменний, дуже колоритний ресторан. У закладі «За двома зайцями» можна скуштувати традиційні українські і старослов’янська страви. Пам’ятник героям фільму «За двома зайцями» Дивно, але це ще далеко не всі визначні пам’ятки, які можна побачити на цій досить короткою вулиці. Продовжує тему Монмартра і кафе «Вернісаж», розташоване на Андріївському узвозі в будинку № 30, інтер’єр якого витриманий в стилі знаменитих французьких бістро. До речі, меблі, якій обставлено кафе, дійсно привезена з Парижа, де багато років тому тримав бістро дід нинішнього власника «Вернісажу». Між будинками № 22-б і № 20-б уважні мандрівники виявлять звивисту чавунні сходи, по якій можна піднятися на Замкову гору. Вершина гори цікава тим, що звідси не тільки відкривається мальовничий вид на водну гладь Дніпра і Андріївську церкву, але і розташоване кладовищі зі старовинним склепом, так що це місце користується популярністю у неформалів. на Андріївському узвозі та два театру «Колесо» (будинок № 8) і «Театр на Подолі» (будинок № 20-б). Тут можна побачити як спектаклі за творами класиків, так і нові постановки по пьесам сучасних авторів. На жаль, ще одна визначна пам’ятка Андріївського узвозу — Кіт Бегемот, що прикрашав фасад будівлі поряд з будинком-музеєм Булгакова (хоча «Майстра і Маргариту» письменник створив вже в Москві), зникла в невідомому напрямку. Кіт-Бегемот Залишився тільки обдертий фасад будівлі. Втім, Бегемоту не вперше пропадати ось так — безслідно і загадково, але багато місцеві жителі, торговці та завсідники Андріївського узвозу досі шкодують про цю втрату. Не так давно, в кінці вересня, київська влада почали масштабну реконструкцію Андріївського узвозу, необхідність в якій дуже давно назріла. Дуже непривабливо виглядали фасади деяких історичних будівель з облупленою фарбою, обдертими оголошеннями і старими балкончиками. Андріївський спуск до початку реконструкції А найбільші побоювання вселяла сама брущатка знаменитої вулиці. У багатьох місцях камені провалилися, підмиті талої та дощової водою, так що Андріївський узвіз і без того не вирізнявся ідеально рівною дорогою став просто небезпечний для пересування. Стан бруківки залишає бажати кращого Реконструкцію планують завершити вже в травні майбутнього року — саме до відкриття Чемпіонату Європи з футболу, який пройде в Польщі та Україні. Дуже багато киян побоюються, що після проведення реконструкції Андріївський узвіз стане черговою безликої «вулицею бутиків». Втім, влада обіцяє зберегти атмосферу українського Монмартра і навіть залишити незмінних вуличних торговців, облаштувавши їм більш цивілізовані торгові місця. Планується провести ремонт комунікацій, замінити зливову каналізацію, озеленити вулицю, провести косметичний ремонт фасадів будівель (ці витрати влади Києва, швидше за все, перекладуть на плечі власників і орендарів історичних будівель), а також встановити однотипні, створені в стилі початку минулого століття, ліхтарі і лавки уздовж всього Андріївського узвозу. Мостова також буде відреставрована, а щоб зберегти бруківку в цілості Андріївський узвіз перетвориться на пішохідну зону, куди будуть допускатися лише машини швидкої допомоги, пожежники і міліція. Реконструкція Андріївського узвозу вже почалася Зараз, поки тривають ремонтні роботи, вуличних торговців тимчасово «переселили» на Пейзажну алею, але вже навесні вони планують повернутися знову, називаючи себе «хранителями духу Андріївського узвозу». тим часом, незважаючи на таке видиме благополуччя чутки про те, що на Андріївському узвозі почнуть зводити кілька багатоповерхових будинків, завзято ходять по столиці України, хоча вже неодноразово спростовувалися урядом і мерією міста. Побачити, на що перетвориться Андріївський узвіз після реконструкції і чи вдасться йому зберегти свій неповторний вигляд, жителі і гості Києва побачать вже навесні. Залишається сподіватися, що влада столиці розуміють, наскільки важлива (і улюблена) ця вулиця, з якої за значимістю в Києві може порівнятися лише куди більш претензійний і столичний Хрещатик. Ганна Сєдих, рмнт.ру www.cre8tivez.org Андріївський узвіз.Пролягає від Контрактової площі до
Володимирської вулиці та Десятинної вулиці. Верхня частина Андріївського узвозу
виникла на шляху, який вже за часів Київської Русі зв`язував Старий Київ (Гору)
із Подолом, пролягаючи між Андріївською (Уздихальницею) та Замковою (Хоревицею,
Старокиївською горою, згодом Киселівкою) горами. За доби середньовіччя
відгалуження Андріївського узвозу було прокладено і до замку на горі Киселівка.
У 1711 за наказом тодішнього київського губернатора проїзд між Замковою та
Андріївською горами було розширено, і він став придатним для користування не
лише для пішоходів і вершників, а і для проїзду запряжених кіньми й волами
возів. Назву узвіз одержав, імовірно, у 18 ст. від Андріївської церкви
(збудована у 1744 — 1754, арх. Б.Растреллі). У 1920 перейменований на вул. Г.
В. Лівера. У 1944 було прийнято рішення про повернення йому історичної назви; у
1957 — прийнято повторне рішення. До Андріївського узвозу прилучаються: вулиці
Покровська — Боричів Тік — Фролівська і Воздвиженська. Існує легенда,
відповідно до котрої місце, де тепер тече Дніпро, було морем. Коли св. Андрій
прийшов у Київ і побудував на горі, де зараз стоїть Андріївська церква, хрест,
то все море спливло униз. Але деяка частина його залишилася і сховалася під
Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували церкву, то під престолом відкрилася
криниця. В Андріївской церкві нема дзвонів, тому що, за легендою, при першому ж
ударі вода прокинулася б і залила не тільки Київ, але і все Лівобірежжя. Основна забудова
вулиці виконана в 90-х рр. 19-го ст. і на початку 20 ст. Нині, відтворений у
стародавньому виді, узвіз — це місце виставки-продажу живопису і виробів
народної творчості під відкритим небом. Андріївський узвіз називають київським
Монмартром. У будь-який день, у будь-яку погоду ви завжди побачите тут декілька
художників, що демонструють свої роботи, зразки прикладного мистецтва —
прикраси, посуд із скла і керамики, кумедні фігурки з дерева, іграшки, медалі,
монети і багато чого іншого. Тут також виступають співаки й артисти. На
Андріївському узвозі багато невеликих барів і кафе, де можна відпочити. На узвозі панує
атмосфера міста кінця 19 — початку 20 ст. Вулиця славиться тим, що у будинку
№13 жив письменник М. О. Булгаков, автор романів "Біла гвардія",
"Дні Турбиних". У цьому будинку розташовано музей Булгакова. На
Андріївському узвозі також функціонує унікальний музей однієї вулиці. У ньому
показано історію Андріївського узвоза у картинах, фотографіях та інших речах
від давнини до наших часів. Вздовж усієї вулиці багато картинних галерей,
художніх салонів. У затишному парку нижче церкви ви можете побачити скульптури
Івана Кавалерідзе. ukrneymovirna.at.ua Андріївський узвіз пролягає від Володимирської та Десятинної вулиці до Контрактової площі. Верхня частина Андріївського узвозу утворилася на шляху, який вже з часів Київської Русі пов'язував Старий Київ (Гору) з Подолом, пролягаючи між Андріївською та Замковій горами. У 1711 р. за наказом київського губернатора проїзд між Замковій та Андріївською горами був розширений, і він став придатним для користування не лише для пішоходів і вершників, але і для проїзду запряжених кіньми й волами возів. Назва Андріївський узвіз отримав від імені Святого Андрія Первозванного. Існує легенда, що місце, де тепер тече Дніпро, було морем. Коли св.Андрій прийшов до Києва і поставив на горі, де зараз стоїть Андріївська церква, хрест, то все море пішло вниз. Але деяка частина його залишилася і сховалася під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували церкву, то під престолом відкрився колодязь. В Андріївській церкві немає дзвонів, оскільки, за легендою, при першому ж ударі вода прокинулася б і залила б не тільки Київ, але і все Лівобережжя. У 1920 Андріївський узвіз було перейменовано на вул. Г. В. Лівера. У 1944 р. було прийнято рішення про повернення історичної назви, у 1957 - прийнято повторне рішення. Основна забудова виконана в 90-х рр.. ХIХ ст. і на початку ХХ ст .. Нині, відбудований у старовинному вигляді, Андріївський узвіз - це місце виставки-продажу живопису і виробів народної творчості під відкритим небом. Андріївський узвіз називають київським Монмартром. У будь-який день, в будь-яку погоду ви завжди побачите тут безліч художників, які демонструють свої роботи, зразки прикладного мистецтва - прикраси, посуд із скла і кераміки, кумедні фігурки з дерева, іграшки, медалі, монети і багато чого іншого. На Андріївському узвозі багато невеликих барів і кафе, де можна відпочити. На узвозі панує атмосфера кінця 19 - початку 20 ст.Уліца славиться тим, що в будинку № 13 жив письменник М. О. Булгаков, автор романів "Біла гвардія", "Дні Турбіних". У цьому будинку розташовано музей Булгакова. На Андріївському узвозі також працює унікальний Музей однієї вулиці. У цьому музеї зібрані речі (картини, фотографії тощо), пов'язані з історією Андріївського узвозу. Вздовж усієї вулиці багато картинних галерей, художніх салонів. У затишному парку нижче церкви ви можете побачити скульптури Івана Кавалерідзе.
www.kievhotelsonline.comАндріївський узвіз — історія і сучасність найцікавішою вулиці Києва. Андріївський узвіз
Андріївський узвіз | 7 чудес України
Андріївський узвіз – друга за популярністю вулиця Києва після Хрещатика, яка веде від Володимирської вулиці до Десятинної та Контрактової площі, що розташована на Подолі. У часи Київської Русі Андріївський узвіз був найкоротшим шляхом з верхнього міста, де перебували Золоті Ворота й Софія Київська в нижнє місто – на Поділ, де був міський порт і ремісничі квартали. На початку XVIII століття, за вказівкою київського губернатора, проїзд розширили, і тепер тут могли проїхати навіть навантажені вози, запряжені волами.
Пам’яткою вулиці є і будинок №13, де жив письменник Михайло Булгаков, автор романів «Майстер і Маргарита», «Біла гвардія», «Дні Турбіних»… Цей будинок зараз є музеєм Булгакова.Андріївський узвіз (спуск) у Києві. Фото, відео, як добратися? - Стежками України!
Особливості місця
Поради незнайомцю
Андріївський узвіз.. Як добратися?
Література
Андріївський узвіз - одна з найвідоміших вулиць України
Чим заманює туристів Андріївський спуск
Андріївський узвіз – Брущата артерія Києва. Фото Андріївського узвозу у Києві.
Як виник Андріївський узвіз
Що можна побачити на Андріївському узвозі
Андріївський узвіз — історія і сучасність найцікавішою вулиці Києва
Головні визначні пам’ятки
1 Андріївська церква. 2 Літературно-меморіальний музей М.А. Булгакова. 3 «Замок Річарда Левине серце»; Художній салон «Поділ-Фортуна».4 Музей-майстерня І.П. Кавалерідзе; Галерея в Будинку І.П. Кавалерідзе; Виставка «Рідна Хата».5 Виставковий центр « Андріївський спуск-3»; «Антик центр»; Салон «Художник». 6 Кавьярня «Генерал». 7 Кафе «Подвір’я». 8 Ресторан.9 Музей однієї вулиці; Галерея «Л-Арт. 10 Ресторан «Світлиця». 11 Кафе-театр «Колесо». 12 Галерея «Гончарі». 13 Салон інтер’єрної живопису «ART SALON».14 Творчі майстерні художників Києва НСХУ. 15 Галерея «Ательє-Карась». 16 Готелі «Воздвиженський» і «Андріївський». 17 Кафе «Вернісаж».18 Художній салон «Творчисть»; Антикварний салон «Епоха»; Галерея «Триптих»; Ресторан «За двома зайцями». 19 Галерея-36; Кафе-бар «Симпозіум».20 Національний музей історії України. 21 Фундамент Десятинної церкви. 22 Пам’ятник героям фільму «За двома зайцями».23 Оглядовий майданчик. 24 Гора-Андріївська. Андріївська церква
Замок Річарда
Музей Булгакова
Музей Однієї вулиці
Галереї
«За двома зайцями»
Реконструкція
Україна Неймовірна - Андріївський узвіз
Андріївський узвіз у Києві, фото та опис Андріївського Узвозу, історичний район міста Києва, пам'ятки Києва, історія виникнення Андріївського Узвозу, готелі біля Андріївського Узвозу, путівник по Києву, на Андріївському узвозі є Музей однієї вулиці
Андріївський узвіз у Києві
